Вчитель світової літератури

ПРО МЕНЕ:Учитель – це скрипаль дитячих сердець: як поведе смичком, таку мелодію й почує, тому на уроках необхідно розкривати глибини слова, навчати учнів мислити, висловлювати власні думки і їх відстоювати, а насамперед навчити вчитись. ІКТ – технології допомагають мені у цьому.

Загальний стаж роботи: 25 років

Стаж викладання предмету: 20 років

<<Попередня> <Зміст> <Наступна>>

ПЕРЕДМОВА

Головна мета вивчення предмета «Світова література» в загальноосвітній школі – прилучення учнів до здобутків світової літератури і культури, розвиток творчої особистості (читача), формування в неї гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти. Саме так говориться у програмі «Світова література» під редакцією професора, завідувача кафедри світової літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка О.М. Ніколенка. Одним із головних завдань предмету є розширення культурно-пізнавальних інтересів особистості.

Сучасне покоління дітей виростає у цифровому інформаційному середовищі, роль учителя, як джерела інформації поступово зменшується, натомість збільшується важливість навичок і вмінь учня самостійно здобувати потрібну формацію й використовувати її згідно з поставленими завданнями. Учитель як особа, що навчає учнів вчитися, створює умови для їхньої самостійної роботи, скеровує учнів у русло цієї роботи, координує її й дає змогу самим приймати рішення, шукати варіанти та обирати найкращий, допомагає побачити свої досягнення та виявити і подолати труднощі. Іншими словами, навчає їх творчо мислити та творити, формує високі навчальні компетенції.

Сьогодні школа повинна забезпечити формування і розвиток інтелектуальної, творчої та ініціативної особистості, здатної жити в принципово нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства. Це означає не лише дати учням певний обсяг знань і вмінь, але й сформувати людину, здатну творчо мислити, приймати рішення, мати свою позицію, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя, здатну до мобільності, швидкої зміни соціальних ролей.

Саме інформаційно-комунікаційні технології, Інтернет є, на мою думку, надійним і суттєвим джерелом всесвітньої інформації, використовуючи яку, вчитель просто змушений змінювати форми і методи роботи на уроці та використовувати ті з них, які формують практичні навики відбору та аналізу інформації, стимулюють самостійну роботу учнів з інформаційними технологіями. Інтернет являє собою величезний потенціал навчальних і виховних послуг і сам на сьогодні є значною частиною сучасної освіти. Завдання вчителя полягає в тому, щоб націлити учнів на знаходження необхідного матеріалу. Дістаючи з Інтернету навчальну інформацію, учні самостійно набувають навики. У них формується правильне розуміння значення комп’ютера у їхньому житті, який має виконувати функцію не іграшки і розваги, а функцію засобу навчання та розвитку. Власне учитель не просто може , а зобов'язаний допомогти учневі у цьому.

Школа покликана розвивати здібності школяра реалізовувати себе в нових соціально - економічних умовах, уміти адаптуватися в різних життєвих ситуаціях. Тому необхідно звернути особливу увагу на формування комунікативної компетенції, яка розширює і заглиблює мовну і лінгвістичну компетенції, їхню нерозривну єдність. Комунікативна компетенція дає можливість людині отримувати, аналізувати, передавати інформацію і здійснювати інформатизовану діяльність. Багато вчених (Б.Г. Анан'єв, В.А. Кан-Калік, Я.Л. Коломінський, А.А.Леонт'єв і ін.), аналізуючи феномен спілкування в педагогічній практиці, роблять висновок про вплив спілкування на результат навчального процесу. Комунікативна компетенція включає опанування всіх видів мовної діяльності, основ культури усної і писемної мови, базових умінь і навичок використання мови в різних сферах і ситуаціях спілкування.

У даний час вже існує покоління школярів, для яких звичнішим є сприйняття аудіовізуальної інформації, ніж друкарської . Треба визнати, що цю ситуацію не можна повернути назад: телебачення, відео, комп'ютер, Інтернет іінші телекомунікаційні мережі невблаганно змінюють аудиторію, поступово перетворюючи «читачів» більшою мірою у «глядачів». Знання того, як функціонують медіа, як ми взаємодіємо з ними і як ми можемо використовувати їх із максимальною користю, стають необхідним компонентом компетентності сучасної людини. На жаль, учні часто використовують інформаційні інтернет - ресурси лише в «корисних цілях», наприклад, бездумно копіюючи готові реферати. Така діяльність не стає реальною базою для розвитку медіакомпетентності особистості. Пасивне сприйняття будь - якої інформації може привести до споживчого відношення до медіа, плагіату текстів, робіт, ідей, зрештою - достереотипного мислення і спотвореного світогляду. У протилежність такого роду підходам, «медіаосвіта (media education) визначається як навчання, яке прагне розвивати медіакомпетентність, що розуміється як критичне і вдумливе відношення до медіа з метою виховання відповідальних громадян, здатних висловити власні думки на основі отриманої інформації. Це дає їм можливість використовувати необхідну інформацію, аналізувати її, ідентифікувати економічні, політичні, соціальні і культурні інтереси, які з нею пов'язані. З того, наскільки ефективно учень використовує інформацію, яку отримує із різних каналів масової комунікації, і сам створює повідомлення на мові медіа, можна говорити про його інформаційну грамотність, або іншими словами, медіа компетентність.

Даний методичний посібник містить теоретичний матеріал про використання вчителем ІКТ як однієї із складових розвитку пізнавальної активності, розробки конспектів уроків з мультимедійною підтримкою, рекомендації використання різних видів та програм.


<<Попередня> <Зміст> <Наступна>>